Безпека на дорозі

З 14 до 20 листопада триває загальнонаціональний тиждень безпеки на дорозі. У Чишківській ЗОШ І-ІІІ ст. відбулася виходна година-бесіда з молодшими школярами (1-4 класи) на тему: "Безпека на дорозі". Зустріч підготувала і провела учитель Тимчук Уляна Петрівна.
Учні переглядали пізнавальні мультики, мали можливість ознайомитися з тематичними стендами. Під час розмови школярі поділилися власними правилами, які вони виробили під час щоденного добирання до школи і доїзду додому.
Окремо говорили про те, як поводитися під час зимових ігор та розваг зі санками, ковзанами та лижами.
***
До загальнонаціонального тижня безпеки на дорозі, який зараз триває.
Сьогодні про це розмовляла з молодшими школярами. Діти багато знають і розуміють. Але, разом з тим, діти є різні.
Цікаво навіть не те, як батьки вчать своїх дітей, а те, який приклад вони дають. Згадалася стаття дитячого лікаря-травматолога. Він казав, що часто травмованих дітей до лікарні привозять батьки, і діти ці сидять спереду(!), без ремня безпеки(!).

День Захисника України

Напередодні Дня Захисника України у Чишківській школі відбулася зустріч з воїном АТО, жителем с. Чишки Романом Гребенюком. Зустріч відбулася у формі діалогу. Говорили про волонтерів, капеланів, військови медиків та про самих захисників України.

Свято квітів, присвячене 160-річчю Івана Франка

Сьогодні у нашій школі відбулося Свято квітів, присвячене 160-річчю Івана Франка. Учні 5-11 класів приготували квіткові композиції та творчі захисти.
Композиції були оригінальними та різноманітними, про що свідчать їх назви: "Земле, моя всеплодющая мати", "Україна воскресне", "Квітуча хатинка Івана Франка", "Розвійтеся з вітром, листочки зів*ялі".

Досвід Фінляндії: "Дітей потрібно готувати до життя, а не до екзаменів"

Ще тридцять років тому фінська освіта була у жахливому стані, і хтозна, чи цікавився би нею хтось за межами країни Суомі, якби не рейтинги авторитетної міжнародної організації PISA*, в котрих фінські школярі несподівано позаймали перші місця. Вперше це сталося у 2003 році, тоді вони показали найкращі результати серед оцінюваних країн у читанні та науковому модулі, а також посіли 5 місце в математиці. І світ з зрештою приглянувся до того, як навчають дітей у Фінляндії. Тепер же її систему освіти вважають однією з кращих у світі, і це підтверджують дослідження PISA.

Фото: ylojarvenuutiset.fi

Учні фінської сільської школи

Простір, вільний від обмежень

Загальна ідея фінської школи в тому, аби дитині там було комфортно. Тому фінські діти не мають стресів, не плачуть вранці, не бажаючи йти до школи, і не відчувають себе гіршими за однокласників.
Найяскравіша особливість фінської початкової школи — позбавленість від умовностей та штучних обмежень у всіх аспектах — від одягу до поведінки.
Тут немає шкільної форми — діти можуть приходити і в піжамі, і в офіційному костюмі - аби їм було зручно. Під час уроку можна сидіти, стояти, ходити і навіть лежати на підлозі чи диванчиках, які є в класі — тож суворих зауважень “правильно” скласти руки і ноги, як у наших школах, фінські першачки не почують.
Тут немає єдиного завдання для всіх — одні отримують лише загальні відомості про тему, інші з огляду на свої таланти — значно глибше “занурюються в тему”. А якщо вчитель вмикає, наприклад, навчальний фільм, а учневі така форма подачі інформації нецікава — він може читати книгу. Кожен може засвоювати інформацію у найбільш зручний для себе спосіб, як результат — усі діти засвоюють тему, і можуть ці знання потім застосувати на практиці.

До 4 класу тут немає оцінок — лише в усній формі. З 4 класу починає діяти десятибальна шкала — від 4 до 10 балів. Але якщо школяр не може виконати складне завдання - йому просто дадуть навантаження полегше, і, доки не засвоїть, не будуть ускладнювати. Контрольних майже немає, екзаменів також — лише підсумковий тест у 9 класі.

Фото: www.rakennetaankaupunki.fi

Як батьки контролюють успіхи дитини

Батьків до навчального процесу майже не залучають, але вони постійно в курсі стану навчання їхньої дитини. Усі школи підключені до державної електронної системи «Wilma», щось на зразок електронного шкільного щоденника, до якого батьки отримують особистий код доступу. Педагоги виставляють оцінки, записують пропуски, інформують про життя дитини в школі; психолог, соціальний працівник, «вчитель майбутнього», фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.

Все починається з вчителя: як заохочують педагогів

Формування існуючої в Фінляндії системи освіти почалось з вчителів. До них поставили надзвичайно високий рівень вимог, але і запропонували дуже конкурентну зарплату — 2500-5000 євро на місяць.

Від вчителя залежить усе — і атмосфера в класі, і вміння знайти підхід до кожного учня, і талант зацікавити та донести інформацію. У фінського учителя всі карти в руках — він має орієнтовний навчальний план і річний контракт зі школою.
Жодних навчальних планів, конспектів уроків, паперової тяганини, строгого слідування програмі чи методичних перевірок. Він має право викладати на одному уроці кілька дисциплін одночасно, викладати теми в довільному порядку, приділяти одній багато уваги, а інші проходити побіжно, використовувати для навчання всі потрібні підручні засоби.
 

 Головне — не процес, а результат, переконані фінські освітяни. І якщо на завершення року діти задоволені і матеріал засвоїли, то вчитель виправдав довіру і має підстави сподіватись на продовження контракту з ним ще на рік.

Фото: opettaja.fi

Тож вчитель має гарну мотивацію працювати ефективно та продуктивно — високу зарплату і короткостроковий контракт. Високий конкурс на одне місце студента педагогічних спеціальностей та на місце вчителя спонукає від року до року виправдовувати довіру, що саме з ним уклали контракт.
А методичні перевірки — це зайва витрата часу та нервів. Внутрішня мотивація до гарної роботи сильніша, ніж зовнішні примуси.

З чого складається навчальна програма?

Навчальна програма фінської початкової школи передбачає викладання звичних і нам предметів — читання, математика, природознавство, малювання, музика, праця та фізкультура.
Безумовно викладається рідна мова (фінська чи шведська), з 3 класу ще одна мова — англійська, з 7 класу ще одна мова — іспанська, російська або друга національна (шведська чи фінська), у деяких регіонах традиційно вивчають саамську мову.
Школа відділена від церкви, але релігія, на думку фіннів, надто важлива, аби починати про це говорити аж у старших класах чи університеті. Тож бути толерантним до всіх релігій, пам'ятати свої традиції та поважати інші релігійні традиції, знати все про віру і приймати відмінні від своїх погляди вчать вже з першого класу. Цей предмет - “Моя віра” або ж “Розуміння життя” для нерелігійних. Тож там і не виникає і дисонансу, як у наших реаліях.
З 4 класу діти починають вивчати додаткові дисципліни - предмети за вибором, у кожній школі вони свої: швидкість друкування на клавіатурі, комп'ютерна грамотність, вміння працювати з деревом, хоровий спів.
Майже у всіх школах - гра на музичних інструментах, за 9 років навчання діти спробують все, від сопілки до контрабаса.

Фото: www.rakennetaankaupunki.fi

Однак протягом усього навчання діти неодмінно мають пройти декілька життєво важливих тем. Це не окремі дисципліни, а, так би мовити, основні меседжі, які присутні у процесі викладання різних предметів. Перша тема - “Становлення людини”, яка передбачає усвідомлення себе як особистості і налагодження своєї взаємодії з оточуючими, відповідальності за свої слова та вчинки, наслідків дій, розуміння інакшості інших та прийняття цього. Це починається вже з дошкільної освіти, і саме тому у фінських школах так комфортно дітям із розумовими та фізичними відхиленнями, дітям різних національностей та віросповідань.
“Комунікативні навички та взаємодія зі ЗМІ” - це не назва тренінгу для дорослих людей. Це ще одна наскрізна тема фінської освіти, яка навчає висловлюватись, бути почутим і чути інших, а також критично і обдумано підходити до інформації, отриманої із засобів масовоої інформації.
Наступні дві теми вчать фіннів змалечку бути не споживачами, а активними учасниками життя - “Активна громадянська позиція та ініціативність”, а також “Відповідальність за довкілля”. Тож перша покликана навчити взаємодіяти із найближчим оточенням — сусідами, однокласниками, родичами, а також знаходити там своє місце і змінювати ситуацію в цьому оточенні на краще. Друга — це бережне і відповідальне ставлення до природи, в тому числі енергозбереження та сортування сміття, і зокрема усвідомлення наслідків своїх вчинків для природи, світу, інших людей, планети.
Ці теми-меседжі лунають протягом усього навчання маленьких фіннів на різних предметах, і так вони стають не нав'язаним згори судженням, а проживаються багаторазово дітьми і приймаються ними. Завдяки цьому з фінської школи випускається юний свідомий громадянин — толерантний, готовий до життя в світі людей і природи, з “щепленням” від маніпуляцій та провокацій, з критичним поглядом на речі та знаннями, які носять дуже прикладний характер і неодмінно йому знадобляться в житті.

"За" і "проти": говорять цифри та факти

Про фінську школу можна писати багато. І про технічне оснащення шкіл, і про особливості викладання, і про тотальну безкоштовність, і про не декларовану, а реальну цінність кожного учня...
Є і критики, які кажуть, що фінська школа — поганий варіант для обдарованих дітей, бо не дає їм розвивати свої вміння і таланти, що багаті фінни посилають своїх дітей навчатись до англійських та американських приватних шкіл, і що в стратегічному вимірі фінська освіта покаже себе не такою привабливою.
Однак будь-яке питання ніколи не викликає однозначної реакції у світі інформаційного суспільтва. Поки ж ми бачимо очевидний результат фінської освітньої системи:

• 93% учнів закінчують середню школу;
• 66% учнів здобувають вищу освіту – це найвищий відсоток на континенті;
• 43% випускників вступають у професійні навчальні заклади;
• різниця між найкращим і найгіршим учнем є найменшою в Європі;
• в Фінляндії є потужний середній клас, і нема проблеми з робітничими спеціальностями завдяки орієнтуванню дітей на “сродну працю”, а не на пафосно-престижні професії “юристів-фінансистів-менеджерів”.
•  найголовніше — діти охоче і без стресів навчаються і мають знання практичного характеру.

Здається, це якраз ті результати освіти, які нам хотілось би бачити і у своїй країні.

Фото: ylojarvenuutiset.fi

Світлана Чернецька

​Журналіст Інформаційної кампанії "Сильніші разом!" 

Джерело: http://society.lb.ua/education/2016/05/31/336445_dosvid_finlyandii_ditey_potribno.html

Віталій Остяк: усмішка і мужність

Він завжди був легким: на спілкування, на гумор, на щирість. Добре пам’ятав усіх своїх друзів, знайомих і з роками не втрачав з ними контакту – любив «зачепити» на розмову. Мав особливий дар спілкування, знаходив теми для бесіди і зі старшими, і з ровесниками, і з малими.

Таким згадують Віталія Остяка його знайомі, жителі села Чишки Пустомитівського району Львівської області, де він народився, пішов у школу, проводив канікули і вільний час. Згодом родина Остяків перебралася жити у новий будинок, ближче до м. Винники, але село залишалося для нього рідним і близьким, адже тут жили бабуся і дідусь.

Ішли роки, змінювалися обставини, були непрості часи для нашої держави – Помаранчева революція 2004-2005, Революція гідності 2014-2015, війна на Сході України. Попри скромність і непоказність Віталій активно долучився до боротьби за свободу своєї землі, життям і смертю засвідчив те, що було у глибині його серця – бажання жити у вільній незалежній Україні.

Ми ще не раз будемо повертатися до історії Віталія, цього звичайного, на перший погляд, чоловіка, щоб повчитися від нього простоти, скромності, мужності.

Віталік (так називали його рідні і знайомі) народився 4 жовтня 1976 року і виховувався в українській родині, де праця і чесність були в пошані. Батько – Юрій, мати – Любов дбали про належне виховання сина. Навчання хлопець розпочав спочатку у Чишківській середній школі і продовжив у СШ №29 м. Львова (Винники), бо сім’я переїхала жити у новозбудований дім на іншому краю села.

Хоч Віталік жив з батьками, він дуже часто приїжджав у Чишки до бабусі і дідуся, мав тут друзів і проводив з ними свій вільний час. Особливо запам’ятовувалася його працьовитість, допомагав старшим по господарстві, бо вони жили самі в селі.

Є одна історія з дитинства Віталіка, яка яскраво розповідає про його характер і вдачу. Якось у селі спускали став і розпродували-роздавали рибу. Одну велику дали і малому хлопцеві, щоб відніс її додому. Отак Віталік йшов дорогою  з тою рибиною, і коли зустрічав когось, то зупинявся, втомлено витирав спітніле чоло і показував, яку важку рибу він несе.

Звичайні, на перший погляд, риси характеру: чесність, відкритість, доброзичливість, благородність, вирізняли його з-поміж ровесників і робили цікавим співбесідником, добрим другом.

Служба в лавах Української Армії – була першою зрілістю молодого хлопця. Строкову службу він проходив у Луцьку у військах Національної гвардії України.

У 1999 році Віталій одружився з Гнатишин Марією. У 2001 році в сім’ї народився син Данило-Денис. Марія пригадує свого чоловіка як люблячого і дбайливого батька, господаря дому: «Він був добрим татом, цікавився сином, допомагав його виховувати. Звичайно, як і в кожній сім’ї, були різні моменти, але тепер, з погляду років, бачу, що все у нас було добре.»

Дружина зауважує, що Віталій завжди старався допомагати своїм рідним. Хоч вони проживали у Львові, він все одно щотижня їздив чи до батьків, чи до бабусі з дідусем (коли вони ще були живі), щоб побачитися, поговорити, підтримати. Допомогти іншим він вмів і любив. Віталій не сторонився важкої праці, адже майже усе життя працював на будівництві, на різних фірмах та об’єктах.

Свободолюбність, патріотизм, свідому громадянську позицію у Віталія виховав батько Юрій. Він заклав у серці сина основи любові до свого народу, історії, своєї землі. Юрій та Віталій Остяки брали участь у Помаранчевій революції, а також у Революції Гідності. Батько з повагою прийняв рішення Віталія йти добровольцем у зону АТО, коли виникла потреба захистити Україну від агресора. Віталій з червня 2014 року перебував на Яворівському полігоні, 14 липня був відправлений у Миколаїв, а звідти – на передову. Ніс службу як стрілець 79-ї аеромобільної бригади у рядах миколаївських десантників.

Поки що нема конкретних даних про отих два тижні, які провів Віталій на Сході України. Знаємо, що це був непростий час, коли воїни української Армії прийняли перший удар на себе, обороняли рідну землю ціною свого життя.

Офіційна інформація подає: «29 липня колона забезпечення була атакована терористами у с. Дібровка Шахтарського району на межі Донецької і Луганської областей, неподалік від Дякове, зав’язався бій. У цьому бою Віталій отримав смертельні поранення і загинув».

На похорон до героя зійшлися рідні, друзі, однокласники, знайомі. Молитву очолили священики різних конфесій. Багатолюдна процесія вирушила з дому родини Остяків до храму св. Миколая УГКЦ с. Чишки. Похоронено воїна на місцевому цвинтарі.

«Велелюдною ходою провели в небесну путь нашого героя, - згадує Матвіїв Діана, учениця Чишківської школи. – В цей момент в усіх серцях лунали звуки пострілів, як біль втрати, з глибокою шаною та повагою. Небо було чисто-блакитним, подібним до прапорів, що здіймались угору. Ми знали, відчували, що маємо в особі Віталія приклад мужності і любові».

Щороку на Свято Першого і Останнього Дзвоників учні Чишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів покладають квіти на могилу Віталія. В школі оформлено стенд, який розповідає про його життєвий шлях. Хотілося б, щоб на новій школі (будівництво якої триває) був пам’ятний знак, присвячений Віталію Остяку.

У Віталія підростає син Данило-Денис. Разом з дідусем він побував на Майдані. З перших вуст хлопець почув про Революцію Гідності, про мужніх героїв, захисників свого народу. Таким був і його батько, який для багатьох поколінь залишиться живим прикладом, людиною високих моральних принципів.

Указом президента України №747/2014 29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

14 жовтня 2014 року Віталій Остяк був нагороджений відзнакою «Почесний громадянин Пустомитівського району» - «за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Пустомитівського району, піднесення його авторитету як на державному, так і на міжнародному рівнях».

Авторська група:

1.     Сокіл Юлія Назарівна, учениця 7 класу Чишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

2.     Матвіїв Діана Олегівна, учениця 10 класу Чишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

3.     Проць Ольга Юліянівна, учитель історії Чишківської ЗОШ І-ІІІ ступенів;

         4. Тимчук Уляна Петрівна, педагог-організатор Чишківської ЗОШ І-ІІІ  ступенів, керівник групи.

Шкільний етап конкурсу "Дерево життя"

У нашій школі триває Великодня виставка "Дерево життя", на якій представлені роботи учнів 2-11 класів.
Найкращі роботи візьмуть участь у районному етапі конкурсу.

Шевченківські дні

9 березня у нашій школі розпочалися Шевченківські дні. Учні 1-5 класів "незлим, тихим словом" згадали нашого Пророка і Кобзаря.

Виховна година, присвячена Героям Небесної Сотні

8-11 класи нашої школи зібралися на виховну годину, щоб разом з учителями вшанувати Героїв Небесної Сотні. Ми переглядали відеоролики, згадували події дворічної давності. Говорили про минуле, теперішнє. Окремо згадали Героїв - жителів Пустомитівського району: Андрія Дигдаловича (с. Сокільники), Богдана Ільківа (м. Щирець), Миколу Паньківа (с. Лапаївка).

Ми живемо у часи героїв

Сьогодні згадували Небесну Сотню: хвилиною мовчання, тишею і переглядом невеликих роликів. Ми не співали пісень, не розповідали віршів, а просто згадали усіх поіменно. Основна думка виховних годин була та, "що ми живемо не в трагічні часи, а в часи героїв". Друга важлива думка нашої спільної зустрічі - навіть одна людина може багато зробити і змінити світ на краще. Отож, з вірою і надією - вперед, до мрії.

Читання віршів — чудове нейрофізіологічне тренування головного мозку

Людина завжди тягнеться до гарної поезії. І це не випадково. Читання віршів (не лише на пам*ять), а навіть і перечитування віршованих текстів мають позитивний вплив. Ми це відчуваємо, Як добре, що у нашому житті ми маємо чудові твори наших поетів, художників, композиторів та інших митців. 

Колись чула таку думку, що людина у момент творіння зустрічається з Богом, завжди. І от плід цієї "зустрічі" цілющий. 

 

*****

Вчені спостерігали за активністю мозку добровольців в моменти читання творів класиків британської поезії. Дослідники вивчили відповідь мозку практично на кожне слово. Особлива увага приділялася тому, як мозок реагує на складні звороти і незвичайні конструкції.

Щоб зіставити отримані результати з читанням звичайних текстів, вчені переписали твори класиків сучасною мовою і запропонували їх прочитати тим же учасникам дослідів. 

Фахівці виявили, що висока поезія приводить мозок в стан надмірного збудження. Обробивши яке-небудь незвичайне слово або вислів, мозок людини не повертається в первинний стан. У ньому зберігається додатковий нервовий імпульс, що примушує продовжувати читання. 

Вчені пояснюють, що при читанні поезії активувалася зона мозку, пов'язана з автобіографічною пам'яттю. Людина натомість форматувала пережитий досвід відповідно до отриманих вражень.

Автори дослідження зазначають, що переписані звичайною мовою «Отелло», «Макбет» і «Король Лір» не спричиняли ніякого посилення активності мозку. Наприклад, коли вітер назвали лютим, а не шаленим, мозок сприйняв це як належне. Водночас використання Шекспіром епітета «шалений» на адресу вітру мобілізувало нервову систему і примушувало мозок активуватися, щоб розібратися, що це слово робить в даному контексті.

Вчені зазначають, що стимулююча дія поезії зберігається деякий час, тобто мозок продовжує особливо уважно аналізувати і подальші слова.

Таким чином, читання класичної поезії дуже добре сприяє тренуванню мозку.

Джерело: http://publish-ukma.kiev.ua/ua/novini/46-chitannya-virshiv-chudove-nejrofiziologichne.html

Казка і її роль в житті людини

Напевне, усі колись читали казки. Якщо зараз доросла людина прочитає українську народну казку (не "Курочку рябу", "Козу-Дерезу"), а маловідому українську, то пригадає ці почуття, які її колись наповнювали: як вона хвилювалася за викрадену царівну, вболівала, коли царевич бився зі змієм і раділа перемогою добра над злом. Виявляється, казка має набагато глибше і важливіше значення, ніж часто думають: вона не лише розважає, а й навчає, розвиває і формує. Далі - пряма мова від дослідників теми.

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п'яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні. Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім'я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.
Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.
Значення казок
«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумніше, читайте їм більше казок» (Альберт Ейнштейн).
1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов'язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.
«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).
2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім'ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м'язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.
3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.
4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.
5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав'язка, кульмінація та розв'язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.
6. Казки розвивають уяву дитини.
«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).
7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).
Але... Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!
8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?
Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

• Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.
• Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

​Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.
Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?
Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.
Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/968/