Виховна година, присвячена Героям Небесної Сотні

8-11 класи нашої школи зібралися на виховну годину, щоб разом з учителями вшанувати Героїв Небесної Сотні. Ми переглядали відеоролики, згадували події дворічної давності. Говорили про минуле, теперішнє. Окремо згадали Героїв - жителів Пустомитівського району: Андрія Дигдаловича (с. Сокільники), Богдана Ільківа (м. Щирець), Миколу Паньківа (с. Лапаївка).

Ми живемо у часи героїв

Сьогодні згадували Небесну Сотню: хвилиною мовчання, тишею і переглядом невеликих роликів. Ми не співали пісень, не розповідали віршів, а просто згадали усіх поіменно. Основна думка виховних годин була та, "що ми живемо не в трагічні часи, а в часи героїв". Друга важлива думка нашої спільної зустрічі - навіть одна людина може багато зробити і змінити світ на краще. Отож, з вірою і надією - вперед, до мрії.

Читання віршів — чудове нейрофізіологічне тренування головного мозку

Людина завжди тягнеться до гарної поезії. І це не випадково. Читання віршів (не лише на пам*ять), а навіть і перечитування віршованих текстів мають позитивний вплив. Ми це відчуваємо, Як добре, що у нашому житті ми маємо чудові твори наших поетів, художників, композиторів та інших митців. 

Колись чула таку думку, що людина у момент творіння зустрічається з Богом, завжди. І от плід цієї "зустрічі" цілющий. 

 

*****

Вчені спостерігали за активністю мозку добровольців в моменти читання творів класиків британської поезії. Дослідники вивчили відповідь мозку практично на кожне слово. Особлива увага приділялася тому, як мозок реагує на складні звороти і незвичайні конструкції.

Щоб зіставити отримані результати з читанням звичайних текстів, вчені переписали твори класиків сучасною мовою і запропонували їх прочитати тим же учасникам дослідів. 

Фахівці виявили, що висока поезія приводить мозок в стан надмірного збудження. Обробивши яке-небудь незвичайне слово або вислів, мозок людини не повертається в первинний стан. У ньому зберігається додатковий нервовий імпульс, що примушує продовжувати читання. 

Вчені пояснюють, що при читанні поезії активувалася зона мозку, пов'язана з автобіографічною пам'яттю. Людина натомість форматувала пережитий досвід відповідно до отриманих вражень.

Автори дослідження зазначають, що переписані звичайною мовою «Отелло», «Макбет» і «Король Лір» не спричиняли ніякого посилення активності мозку. Наприклад, коли вітер назвали лютим, а не шаленим, мозок сприйняв це як належне. Водночас використання Шекспіром епітета «шалений» на адресу вітру мобілізувало нервову систему і примушувало мозок активуватися, щоб розібратися, що це слово робить в даному контексті.

Вчені зазначають, що стимулююча дія поезії зберігається деякий час, тобто мозок продовжує особливо уважно аналізувати і подальші слова.

Таким чином, читання класичної поезії дуже добре сприяє тренуванню мозку.

Джерело: http://publish-ukma.kiev.ua/ua/novini/46-chitannya-virshiv-chudove-nejrofiziologichne.html

Казка і її роль в житті людини

Напевне, усі колись читали казки. Якщо зараз доросла людина прочитає українську народну казку (не "Курочку рябу", "Козу-Дерезу"), а маловідому українську, то пригадає ці почуття, які її колись наповнювали: як вона хвилювалася за викрадену царівну, вболівала, коли царевич бився зі змієм і раділа перемогою добра над злом. Виявляється, казка має набагато глибше і важливіше значення, ніж часто думають: вона не лише розважає, а й навчає, розвиває і формує. Далі - пряма мова від дослідників теми.

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п'яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні. Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім'я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.
Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.
Значення казок
«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумніше, читайте їм більше казок» (Альберт Ейнштейн).
1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов'язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.
«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).
2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім'ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м'язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.
3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.
4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.
5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав'язка, кульмінація та розв'язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.
6. Казки розвивають уяву дитини.
«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).
7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).
Але... Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!
8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?
Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

• Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.
• Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

​Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.
Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?
Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.
Джерело: http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/968/